Благодійність - це спосіб життя

12 грудня в коледжі відбувся виховний захід на тему «Благодійність – це спосіб життя», на який завітали гості – волонтери: голова громадської організації «Безпека та добробут» Олександр Панченко з м. Приморськ Бердянського району Запорізької області, та Координатор гуманітарного напрямку в Запорізькій області громадської організації "Приморськ 24/7" Рудоман Олена Миколаївна , які зараз здійснюють свою роботу у м. Запоріжжя. Олександр та Олена розповіли чим займаються їх організації і як круто творити і приносити добро людям, і з яким задоволенням їм хочеться і хочеться це робити – на благо всім.

Майже щодня ми чуємо слова «благодійник», «благодійність», вони стали для нас буденними. А чи задумувалися ми колись, що це таке?

Благодійність (від «благо діяти») – одна з чеснот людини. Цілком справедливим є твердження про те, що це – один із виявів гуманності, що проявляється через чуйність, повагу, любов до ближнього, вміння співпереживати, прощати людські недоліки і вади. Це людяний і людський крок, на який у реальному житті здатний, на жаль, далеко не кожен. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й залишається вищою чеснотою, а ті, хто здатний на неї, викликають щиру повагу.

У наш час благодійність – це не тільки допомога сиротам чи пожертви на операцію, це також вклад в майбутнє країни: її здоров’я, культуру чи освіту. Це фактично інвестиція в інтелектуально-духовний потенціал країни.

З чистим серцем, чистими помислами, з душею, наповненою благодаттю та миром саме такий спосіб і в такому стані потрібно давати милостиню, чинити добро, не озираючись, чи хтось бачить, чи не бачить, чи похвалить, чи осудить. Якщо потреба робити добро, допомагати ближньому є, то вона є завжди.

Не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, відкинувши власні інтереси й проблеми, поспішати на допомогу іншим! Ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й уважається вищою чеснотою, а ті, хто здатні на неї, здобуваються на щиру шану й пам’ять. Так, наприклад, «золотими літерами» в народній пам’яті записані імена Костянтина Острозького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та багатьох інших. На кошти цих благодійників свого часу будувалися церкви й монастирі, друкувалися книги, рятувалися життя. Інші ж тисячі й тисячі благодійників, які колись ставали й нині продовжують ставати на шлях творення й примноження добра в цьому світі, також не забуваються: якщо не в людській пам’яті, то на скрижалях Небесного Отця записана кожна справді людська справа…

Наш коледж теж не стоїть осторонь благодійних справ: викладачі і студенти завжди долучаються до благодійних акцій, ось і зараз ми формуємо посилки для відправки на фронт нашим воїнам-землякам.

Підсумовуючи все вищесказане, можемо з упевненістю ствердити: благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності, бо саме завдяки цій людській здатності – безкорисливо прийти на допомогу іншим – у цьому світі не зникає добро. Воно робить суспільство кращим та милосерднішим. Тож, будьмо не байдужими один до одного, творімо добро!