ІV Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді «Військово-історичні події на теренах України: минуле і сучасність"

24-26 квітня 2025 року у м. Запоріжжя відбулась вже ІV Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді «Військово-історичні події на теренах України: минуле і сучасність"  яка  об’єднала всю Україну в її серці – Запоріжжі. До конференції долучилися студенти нашого коледжу під керівництвом викладача історії.

Конференція стала справжньою платформою для реалізації наукового потенціалу учнівської молоді всієї України. Протягом трьох днів роботи конференції ми разом змогли осягнути понад 1000-літню історію українського державотворення, її поступу, розвитку і звитяги. 

Четверту конференцію «…ми говоримо про війну…не лишаємо нікому шансів…даємо оцінку дійсності, ставимо їй невтішний діагноз». «Війна» важке слово «…про неї так і говорять – без прикметників…», за час війни ми знайшли слова, «…щоби виявити свій гнів… слова, щоби висловити свій жаль... щоби засвідчити свою зневагу, маємо слова для проклять, маємо для молитов…».

Але важливо щоб ми знайшли і слова для висвітлення героїчного минулого, окреслення непростого сьогодення, слова про здобутки й перемоги, видатних постатей, які ми не маємо права забути. У час, коли Україна бореться за своє існування, слово стає нашою зброєю. Ворог прагне не лише відібрати наші землі, а й знищити нашу культуру, мову, історичну пам’ять. Тому наша відповідь – говорити, досліджувати, навчати й пам’ятати.

Нашому поколінню випали нелегкі випробування та завдання: збереження національної ідентичності, перезавантаження країни, відбудова країни під час війни. Вочевидь, хтось скаже: «це забагато для одного покоління», але будемо сильними і єдиними, щоб не втратити ґрунту під ногами, не дати ввести себе в оману невизначеним майбутнім, оберемо ж його самі!

Слово «війна» загартувало нас. Наш народ намагалися зламати голодом, але ми вижили. Катували репресіями, але ми не скорилися. Ділили, але ми об’єдналися. Залякували війною, але ми створили потужну армію. Хотіли знищити мову, але ми почали говорити ще голосніше.

Промовисте слово – це наша зброя. Говорити – означає боротися. Досліджувати – означає зміцнювати нашу пам’ять. Навчати – означає робити так, щоб правда ніколи не згасла. Говорячи про минуле, ми не просто згадуємо. Ми аналізуємо, щоб не повторювати помилок. Ми вшановуємо, щоб надихатися. Ми повертаємо собі те, що в нас намагалися відібрати – нашу гідність, нашу історичну правду, нашу ідентичність.